Украинская полиция принялась вызывать на допросы людей, за лайки и репосты в Facebook.
Об этом на своей странице в соцсети сообщила волонтер Диана Макарова.
По ее словам, ей позвонили из Шевченковского УП ГУ Нацполиции Киева и пригласили дать показания по поводу разгрома скандальной выставки о Майдане художника Давида Чичкана, который произошел в феврале.
Макарова отметила, что не была на выставке, а лишь лайкнула пост о ее разгроме, авторства ветерана АТО, общественного активиста Дмитрия Резниченко.
«Я знаю точно, что я не одна, кому позвонили с Шевченского РОВД города Киева, улица Герцена,9, кабинет 330, следователь Воробьёва, имя-отчество не сообщила – вызывая как свидетелей, поставивших лайк под постом», – написала она, напомнив, что поводом для вызова на допрос, согласно закону, является повестка.
КАЖДОМУ ЛАЙКУ ПО ПОВЕСТКЕ!
КАЖДОМУ РЕПОСТУ ПО ОБЪЯСНИТЕЛЬНОЙ
КАЖДОМУ ПОСТУ ПО СРОКУ!
или
ЧО_ЧО?
В свою очередь супруга Дмитрия Резниченко, Виктория, рассказала, что ее также вызвали на допрос в полицию из-за поста в соцсети по поводу скандальной выставки.
По ее словам, следователи принялись в агрессивной форме расспрашивать ее, с какой целью она писала в Facebook о февральском инциденте.
«В конце концов, я написала, что отказываюсь давать показания по 63 статье Конституции, и пошла домой. И трижды плюнула на тех чертей, которые понесли меня в ту богадельню. И больше не пойду, мне там не понравилось. Но очень интересно, что происходит», – добавила она.
Ну-от. Почалося. Мене сьогодні викликали у Шевченківське РУВС за один пост у фейсбуці, буквально.
Як не дивно, це з приводу тої злощасної розгромленої виставки Чічкана, хоч всі уже давно і думати забули про неї. Порадившись із Дмитром, вирішила-таки сходити на розвідку, що там і до чого кому шиють. Бо дуже вже дивно.
Мене зустріла люб'язна жіночка-мусорша, завела до кабінету іншої жіночки-мусорші, яка ще й цілий слідчий, вони мені люб'язно всміхнулися, я всілася, і тут ці жіночки тупо поперли на мене буром. Зненацька, наче ввімкнули якусь чарівну кнопку, почали нападати, залякувати, й вимагати розказувати все на всіх. При чому, якось награно, вимушено-агресивно, переходячи на крики та відверту маніпуляцію.
Я була спантеличена. Аж такого не очікувала. Мені чомусь здавалась, що це буде нудна казенна розмова, на кшталт "де був", "що робив", "не притягувався", "підпишіться отут" і таке інше.
Аж тут ціла драматична вистава, для мене одної, із широкою палітрою емоцій в кращих традиціях серіалу "Мєнти".
(погрозливо)
"Ну ми ж все одно все дізнаємося, і до документації вашої я доберусь, і контакти всіх буду мати. А ти, якщо зараз мені нічого не скажеш, то я тебе із статуса "свідка" переведу вже у "підозрюваного".."
(доброзичливо)
"Так, якщо це не ви зробили, може, ти знаєш, хто це зробив?.. Тоді ми із вас підозру одразу знімемо і займемось тими, хто винуватий. Ми ж для вас стараємось, щоб вам було як краще..."
(зловісно)
"Ти пост написала? Написала, більше ніхто не писав. Потім був погром? Отже, це ти його і організувала, більше нікому. Підеш у мене як організатор..."
(проникливо)
"У тебе ж двоє дітей. Скільки років?.. Воно тобі треба, скажи? Ну оце все, ходити на допити, на суди?.. Розкажи все, та й гуляй собі спокійно..."
Коротше, цирк.
А найсмішніше, що насправді мова йде про один-єдиний ПОСТ E ФЕЙСБУЦІ. Буквально з двох-трьох речень. Був ще другий, більший, але його цукерберг вже знищив, через доноси, знову-таки, тих же ліваків із візуального центру.
І реально що в них на мене є - це пост із трьох речень. І я це знаю. І вони це знають. І за стилістикою це вражаюче змахує на розмову в застінках якогось НКВС із ідеологічним ворогом марксизму, їй-бо.
"- Для чого ти це написала?
- Я висловлювала свою громадську позицію. З приводу творів мистецтва. У соціальній мережі. Маю на це повне право.
- Так, і там ти закликала всіх іти громити і палити ту виставку.
- Ні. Я добре пам'ятаю. Я висловила свою суб'єктивну думку і ні до чого не закликала.
- Але навіщо про це писати, якщо ти не планувала погрому?
- Щоб висловити свою громадську позицію.
- Але навіщо її висловлювати?
- Бо це фейбук. Щоб зібрати лайки і репости.
- І що?
- Нічого. Зібрала лайків і репостів.
- Так навіщо було писати?
- Ох. Ви бачили ті картини?
- Бачила! Художник цей, звісно, мудак і козел! І мені також це гівно не сподобалась. Але мені і в голову не спаде взяти і написати про це у фейсбук.
- А чому?
- Бо це моя власна думка.
- Правильно. А фейсбук - це соціальна мережа, він для того і є, щоб висловлювати власну думку..."
І все це на повному серйозі.
Зрештою, я написала, що відмовляюсь давати покази згідно із 63 статтею Конституції, і пішла додому. І тричі сплюнула на тих чортів, що понесли мене у ту богадільню. І більше не піду, мені там не сподобалось.
Але дуже цікаво, що насправді відбувається.
Позже сам Дмитрий Резниченко сообщил в Facebook, что его также вызвали на допрос по данному вопросу. Ветеран АТО в резкой форме ответил правоохранителям, что не собирается реагировать на их звонки.
«Не имею дурной привычки ходить куда-то по звонку из вашей конторы. Хотите меня увидеть – шлите официальную повестку, или приходите сами, если вам оно так нужно… Ту выставку я не громил, погром не организовывал, кто организовывал – не знаю, а если бы знал, то не сказал бы, тем более вам. Вы можете заранее написать на всех моих показаниях «статья №63 Конституции Украины», я позже подпишусь, если представится возможность», – написал он.
В то же время комментаторы в соцсети принялись рьяно осуждать действия правоохранителей, при этом призывая активно лайкать пост, который и стал причиной беспокойства полиции.
Это важно! Готовьтесь все! В Украине начинается массовая зачистка
Свежие комментарии